Кожен українець усвідомлює, якою важкою та страшною ціною виборює Україна право на свободу та життя. росіяни вбивають цвіт нації — сильних, мужніх і незламних українців. Саме тому батьки та вчителі мають навчити дітей пишатися українськими захисниками та бути вдячними.
Попри те, що російсько-українська війна триває дев’ятий рік поспіль, лише після повномасштабного вторгнення росії в Україну Міносвіти видало рекомендації про щоденне проведення в закладах освіти загальнонаціональної хвилини мовчання за загиблими, які полягли через збройну агресію російської федерації проти України.
Прикро, але подекуди «Хвилини мовчання» в садочках і школах проводяться формально й перетворюються на показові виступи під час перевірки дирекцією чи управлінням освіти.
Звісно, що для дитини молодшого шкільного віку хвилина без можливості рухатися, — це складний процес.
Тож як вкласти сенс у «Хвилини мовчання» для дітей, розповіла дитяча та сімейна психологиня Світлана Ройз.
Аби хвилина вшанування пам’яті за загиблими набула для дітей сенсу, стала усвідомленим проживанням, а не «відпрацюванням», і щоб не посилювати тривогу, а зробити досвідом, де дитина відчуває свій внесок у загальну силу, можна:
-
запропонувати дітям подумати, як ми можемо виразити свою вдячність і шану тим, хто за нас воює. Важливо, щоб вони самі пропонували формати (слова, листівки, молитви, подяки, покласти руку на серце, посадити дерево, поводитися гідно, говорити українською, знати історію тощо);
-
обережно говорити, про те, що нам потрібно пам’ятати тих, хто бореться за нашу свободу та загинув, хто став жертвами війни. Хвилини мовчання, хвилини пам’яті та уваги — це наша можливість вшанувати їхнє життя;
-
важливо запропонувати, чим діти всередині себе можуть наповнити цей момент. Наприклад:
-
сказати «дякую»;
-
сказати «я вас не знаю, але в пам’ять про вас наповню своє життя чимось чесним і добрим»;
-
запалити свічку пам’яті;
-
ввімкнути безпечну лед-свічку «сили» й передавати її по колу;
-
обійнятися й уявити купол сили над усіма учасниками;
-
запропонувати дітям у групах вигадати свої фрази, які вони будуть промовляти. Це мають бути слова про життя, силу, перемогу. Наприклад: «Слава Україні — Героям Слава!».
Якщо дія усвідомлена, то навіть малюкам вона стає важливим досвідом сили. Якщо дорослі щось пропонують дітям, воно має бути органічним і щирим для них самих.
Але варто зауважити, що багато дітей втратили близьких через війну, тому ця тема може спровокувати емоційну реакцію. Вчителям і вихователям важливо вчасно надати їм підтримку.
Цікавою вже стала звичка, коли лунає сигнал «Відбій повітряної тривоги», кожен із нас подумки чи вголос каже: «Дякую ЗСУ».
Тож нехай наша вдячність оберігає всіх, хто боронить Україну, щоб наша пам’ять поєднувала минуле, теперішнє й майбутнє, а слова «Героям слава» були словами нашої сили й Перемоги!
Нагадаємо, у бою з російськими окупантами загинув директор Попаснянського ліцею Віктор Шулік. Він був директором Попаснянської «Школи з вікнами на війну», медіатором Національної медіаторської мережі, людиною, яка робила школу безпечною та дружньою для дітей і була віддана своїй праці. Любив учнів та одним із перших підхоплював усі креативні пропозиції та впроваджував їх.