Під час mini-EdCamp’у в Запоріжжі Ірина Бакаленко, доцентка кафедри української літератури Запорізького національного університету, розповідала про методики фасилітації в навчанні та дала поради, як учителі можуть їх застосовувати.
“Нова українська школа” записала головне.
*Текст підготовлено в межах проєкту USAID_ВзаємоДія, мета якого – доброчесне українське суспільство з нульовою толерантністю корупції. Зокрема, проєкт розробив антикорупційні інструменти для уроків. Більше про них читайте за цим посиланням.
Фасилітація (якщо перекласти) – це полегшення виконання завдання. Це спосіб допомогти групі мислити в найкращий спосіб. Але просто не означає легко.
Ключове у фасилітації навчального процесу:
- організація навчального простору;
- залучення та сприяння розкриттю потенціалу учасників та групи загалом;
- підтримка учасників у реалізації навчальних цілей (їх визначають для кожного заняття, і вони допомагають рухатися до загальної мети).
Відмінність від традиційного підходу:
| Традиційна робота з групою (обговорення | Фасилітаційний підхід |
| Ті, хто швидше міркують і активніше висловлюються, узурпують більшу частину часу | Беруть участь усі в групі |
| Запитання сприймаються як виклики, ніби людина сказала чи зробила щось неправильно | Запитання – це основа зацікавленості, учасники заохочують одне одного, щоби пояснити суть повідомлення |
| Перебивають одне одного | Змога кожному висловитися |
| Відмінності в позиціях сприймаються як конфлікти, яких уникають чи заглушують, потім обговорюють кулуарно | Протилежні погляди не замовчуються та співіснують у межах однієї дискусії, складні питання потребують думки кожного |
| Учасники не слухають і не розуміють репліки одне одного, оскільки зайняті формулюванням власних | Учасники слухають одне одного, бо знають, що будуть почуті |
| Проблему поспішають визнати розв’язаною, як тільки найшвидші знайшли відповідь | Проблема розв’язана, коли всі, кого вона стосується, зрозуміли аргументацію |
Фасилітатор:
- організовує процес, залучає учасників і структурує роботу групи так, щоб, використовуючи повний потенціал, разом досягнути цілі;
- створює середовище, простори (де, наприклад, люди навчаються) та налагоджує процес групової взаємодії, але не обов’язково є джерелом знання, ідей. Інсайти пізнання генеруються в процесі – через взаємодію учасників (колективна мудрість), їхню креативність;
- найкращі фасилітатори слідкують за завданнями і відчуттями учасників, взаємозв’язками (і робота зроблена, і люди щасливі);
- має вірити, що група може досягнути бажаного результату;
- є експертом із методів групової взаємодії.
Фасилітатор не визначає, чи група прийшла до правильного розв’язання проблеми. Він лише провідник у процесі розв’язання проблеми.
За процес навчання відповідають усі – й учні, і вчителі, і батьки. Внесок учителя в тому, щоби створити сприятливе освітнє середовище для всіх.
Зміна ролі вчителя:
| Від | До |
| Викладання предмету, де вчитель – носій знань | Фасилітації процесу навчання (пропонує виклики, показує дорогу у світ) |
| Центрального фокусу на вчителеві | Центрального фокусу на тому, хто навчається |
| Розповідання | Запитування |
| Класних кімнат | Просторів для навчання, навчальної спільноти |
| Боязні помилок | Ставлення до помилок як до можливості навчитися та вирости |
| Індивідуальних успіхів учня | Спільних успіхів |
| Конкуренції | Співпраці |
| Фокусування на навчальних результатах (математика, читання) | Розвиток індивідуальних компетентностей, а також соціальних і емоційних навичок |
МЕТОДИ ФАСИЛІТАЦІЇ
Коло (рада)
Потрібні: стільці, розставлені колом (щоб учасники бачили одне одного); предмет, який передають, щоби дати право голосу; або дзвіночок із приємним звуком у фасилітатора, який передає право голосу.
Світове кафе
Пасує для засідань, педрад, будь-яких зустрічей із багатьма питаннями, планування роботи, підведення підсумків, вирішення комплексних питань.
Під час світового кафе в приміщенні має бути кілька столів. За кожним обговорюють різні теми. Кожна група має обрати одну людину, яка модеруватиме обговорення за столом і все записуватиме. Тоді відбуваються кілька періодів обговорення. Після завершення кожного, модератори переходять до інших столів (або ж лишаються на місцях і переміщуються учасники) і поновлюють обговорення з новими учасниками, коротко пояснивши попередні напрацювання. Так усі групи мають можливість обговорити всі теми, не витрачаючи багато часу.
Після обговорень модератори столів презентують напрацювання перед загалом. Згодом відбувається планування подальших кроків.
Мозковий штурм
- Генерування максимальної кількості варіантів без обмежень за короткий час.
- Приймаються навіть фантастичні й абсурдні ідеї.
- Немає критики або оцінювання запропонованих ідей.
- Усі ідеї коротко формулюються і фіксуються.
Лише після мозкового штурму можна обрати ідеї.
Методика номінальних груп
Етапи:
- Генерування – написання ідей індивідуально в тиші.
- Коло – ділимося ідеями по одній кожний або пропускаємо, поки всі ідеї не записані на фліпчарті чи дошці.
- Прояснення – запитання для уточнення ідей (без критики), кластеризація.
- Голосування – кожен учасник обирає три ідеї. Бали рахують додаванням голосів. Обираються ідеї з найбільшою кількістю голосів.
Технологія відкритого простору ((не)конференція)
Учасники обговорюють і діляться знаннями з питань, які їх хвилюють. Кожен може бути в ролі як лідера (тобто, поділитися чимось, поставити запитання), так і слухача.
Принципи:
- Усі, хто прийшли, – саме ті, хто мали прийти.
- Усе, що відбувається, – саме те, що й має відбуватися.
- Усе починається тоді, коли й має розпочатись.
- Якщо кінець – то кінець, якщо ні – то можемо продовжувати спілкування.
Онлайн-дошки для проведення фасилітації: Miro, Stormz, Mural, Padlet, Inout, Lino.
Вікторія Топол, “Нова українська школа”