Закон України “Про дошкільну освіту” визначає необхідність забезпечення цілісного та всебічного розвитку дитини шляхом виховання, навчання, соціалізації та формування необхідних життєвих навичок і компетентностей.
Що стоїть за цими словами?Величезна купа функцій закладу дошкільної освіти, де найважливішим є освітній процес! Хто хоче дізнатися про нього, то треба відкрити державний стандарт дошкільної освіти, побачити освітні напрями, за якими має будуватися освітній процес, кількість та зміст результатів “навчання і компетентностей дошкільнят”, познайомитися з усіма методиками дошкільної освіти, якими мають володіти педагоги, але пам’ятати, що нові не розроблені під запланований “сучасний стандарт”, усвідомити багатогранність процесів щодо створення освітнього середовища та побудови ефективної моделі взаємодії педагогів з дітьми та їх батьками тощо.
Визначаючи правові, організаційні, економічні засади функціонування системи дошкільної освіти (вони закладені у Законі України “Про дошкільну освіту”), не передбачили реальних механізмів реалізації норм, не узгодили норми та зміст підзаконних актів, з нашаровуванням методичних рекомендацій, не врахували фінансову неспроможність засновника забезпечити не просто функціонування закладів, а організацію освітнього процесу відповідно до вимог щодо реалізації державного стандарту дошкільної освіти, не прорахували рівень навантаження педагогів та міру покладеної на керівника відповідальності за все, навіть за те, що напряму від нього не залежить.
Чи може бути-
якісний освітній процес без мотивованих (це не тільки про гроші, а й про глибину знань та навички діяльності з дітьми) фахівців та методичного супроводу ?
-
створення безпечного та здорового середовища без відповідальних, обізнаних педагогів та медичного супроводу?
-
інклюзивне навчання без наявності спеціальних педагогів та підтримки ?
-
впровадження інновацій без матеріально-технічного та дидактичного забезпечення та наукової підтримки?
-
якість освітньої діяльності закладу без керівника-лідера?
Це точно краще майбутнє «без»?
Останнім часом у свій бік чую фрази “не драматизуйте”, “це не катастрофа”. Авжеж, звісно, хто дасть оцінку ступеня гостроти конфлікту інтересів та напруження у відстоюванні прав педагогів дошкілля, хто окреслить масштабність кадрової кризи (це не тільки про тих, хто йде, а й про тих, хто приходить), що загалом призводить до значного погіршення якості освіти?Педагоги дошкілля знають, що діти раннього віку зосередженні на тому предметі, який вони спонтанно або за приверненням уваги дорослого відчули (понюхали, посмакували, розгледіли, послухали, помацали), втім багато речей для них залишаються непізнаними, вони їх навіть не помічають, до пори до часу. Й саме роль педагога поступово мотивувати малюків до пошуку та пізнання нового.
З дорослими “поважними” людьми вже так легко не проходить. Той, для кого певне питання знайоме, але змістовно невідоме, а й ще викликає нервування, бо вимагає багато зусиль для опанування, той не буде на ньому зосереджуватися, або буде діяти формально.Тому, я свідома того, що закликання до суспільства привернути увагу на багаторічну, вагому та самовіддану діяльність освітян дошкілля, до державних діячів, відповідальних за дошкільну освіту, розв’язувати питання створення достойних умов праці та підняття заробітної плати працівникам закладів дошкільної освіти – це хоча й важливі слова, які можуть почути, але, у правових, фінансових та організаційних колізіях, в яких опинилася дошкільна освіта, не є стимулом для рішучих дій.
А у дошкільних закладах, попри все, для дітей створюється пізнавальний простір, в якому тепло, затишно, творчо та безпечно, бо поряд з ними ті, хто про них реально піклується!