Не могла не прокоментувати важливу подію, яка відбувається у Міністерстві освіти і науки

– групові обговорення кожного компоненту документа, вибудовування єдиної думки групи, письмове фіксування (протоколювання) кожної думки координатором групи;
– презентація кожною групою результатів напрацювань з аргументацією;
– дискусії, іноді гарячі, задля подальшого знаходження альтернівних рішень;
– участь фахівців інших галузей освіти в обговорення стандарту, які ставлять запитання, коментують зміст, що більше зосереджує всіх на особливостях дошкільної освіти;
– гнучка модерація з регуляцією до конструктивного діалогу та вибудовування зрозумілої концепції стандарту

– дошкілля підтягують, а не за дошкіллям йдуть;
– вимоги до результатів дошкільної освіти формулюються без прикладних, емпіричних досліджень, а з суб’єктивного досвіду;
– для реалізації документа потрібні ресурси, яких не мають дошкільні заклади;
– конструкція стандарту недостатньо окреслена (це не про обсяг чи складність, а про зрозумілість: що для чого, у якому взаємозв’язку тощо), немає преамбули, як провідника по впорядкованості змісту

– що голос фахівців все-таки чують;
– що під час корегування змісту стандарту врахують, що вже чотири роки йде війна, й вона продовжується, а післявоєнний час на відновлення буде не меншим (це не про полегшення, а про відповідність можливостям);
– що гра, сенсорика, рухи, музика, театр, образотворче мистецтво – не загубляться у напрямках та компетентностях.

– у силі надбань дошкільної освіти України;
– у потребі професійно виваженого впровадження європейського досвіду;
– у необхідності консолідації спеціалістів дошкілля та реальної кадрової політики;
– у важливості підтримки дошкілля з боку суспільства.


P.S. Пані Анастасіє, Ви взяли на себе важливу місію – чути й допомагати педагогам! Без критики така місія не обходиться. Сил й підтримки у Вашій діяльності!
#ВГО “Асоціація працівників дошкільної освіти”, наш голос мають чути!!!