«Діти онлайну» масово повертаються за парти: 10 порад для м’якої адаптації

osvitoria.media

Вир емоцій освітян і батьків зібрала новина про старт комплексної політики МОН «Школа офлайн» та її мета повернути до безпечного очного навчання 300 тисяч дітей. І якщо під час пандемії COVID-19 усі тільки й говорили про те, як налагодити режим онлайнового навчання, то зараз ми стоїмо перед протилежним викликом. Діти звикли і адаптувалися до «школи у планшеті», мають зручний «домашньо-навчальний режим» і мало що пам’ятають про дисципліну в класі чи правила взаємодії з однокласниками та вчителями. Психологиня Маріанна Новаковська склала батьківський гід-помічник для налагодження нових умов навчання через добір рутин і пропрацювання підводного каміння адаптації.

— Будь-які зміни в житті дитини чи дорослої людини потребують адаптації. Якщо говоримо про перехід учнів із багаторічного «онлайну» до очного навчання — адаптаційний процес триватиме 3-6 місяців, залежно від індивідуальних особливостей дітей та їхньої вікової категорії, — розповідає психологиня Маріанна Новаковська. — До прикладу, у дітей початкової школи вольова сфера* дозріває повільніше, аніж у підлітків. І для них ми маємо закласти триваліший час адаптації.

Вольова сфера* — нейробіологічний аспект, пов’язаний із дозріванням лобних доль мозку, кори головного мозку. Цікавий факт: мозок дітей дорослішає «ззаду наперед» — спершу задня частина мозку, потім — передня. Спершу формується те, що відповідає за дії, а наступним те, що відповідає за інформацію. А діти — завжди «про дію», а не про образи чи про символи. Для них важливіше брати, робити, відчувати.

 

Пункт про довготривалу адаптацію варто озвучувати всім учасникам освітнього процесу: учителям, батькам і самим дітям. Тоді певним чином ми приймемо ті нові умови, в які заходимо.

Важливе розуміння і того, що треба опустити планку очікувань в академічній успішності дітей. Адже піврічна адаптація — серйозний проміжок часу. Знадобиться немало терпіння й розуміння, і ще більше підтримки. Разом із тим пам’ятаймо і про високу адаптивність дітей, що дозволяє їм впевнено долати кризи і труднощі з підтримкою дорослих. Якщо немає діагностованих психіатрами, психотерапевтами складнощів чи інших рекомендацій лікаря (педагогічної комісії) про те, що дитині рекомендоване домашнє навчання — батькам варто допомагати дітям повертатися до навчання у школах. І дати знати синам і донькам, що вони завжди можуть попросити про допомогу, якщо щось піде не так.

Створюємо нові рутини

Якщо дитина більше року навчалася онлайн — варто налаштувати себе, що вихід в офлайн потребуватиме нової рутини. Ось кілька її компонентів.

🔶 Підготовча рутина: «ефект дежавю»

Раджу батькам проговорювати наперед, що чекає на дитину у навчальному закладі. Якщо син чи донька ще не бачили школу, в яку вони ходитимуть з вересня, треба її заздалегідь показати — навіть якщо це будуть фото з сайту закладу. Звісно, краще туди сходити на міні-екскурсію: ось тут буде твій клас, там їдальня, а до вбиральні треба буде пройти сюди. Познайомитись зі стінами важливо, щоб створити ефект виходу в реальність.

🔶 Часові рутини

Допомогти дитині напрацювати нові часові рутини — важлива батьківська функція. Мамам і татам слід впроваджувати оновлену рутину методично, стараючись не зриватися. І розуміти, що одразу просто не буде, одного разу про це поговорити — недостатньо. Дайте усім час на те, щоб лягати раніше і в один і той же час, зменшити кількість екранного часу ввечері. Крок за кроком ви повернете сина чи доньку до «шкільного» графіку сну.

Добре налагодити нову часову рутину допомагають достатня кількість часу, довгі прогулянки, будь-яка цікава для дитини офлайнова активність — спортивні гуртки, посиденьки з друзями без гаджетів, пікнік, настільні ігри.

🔶 Харчування

Неочевидною є рутина харчування, але під час виходу в офлайн цей аспект стане ду-у-уже видимим. Навчаючись удома, дитина має цілодобовий доступ до холодильника, звикає до того, що перекусити можна в будь-який момент. До того ж, домашня та «шкільна» їжа суттєво відрізнятимуться. Діти часто переживають: «А якщо я сильно захочу поїсти, а до обіду ще буде далеко?» Для того, щоб ваші сини й доньки почувались комфортно, обов’язково ситно снідайте разом, щоб до школи дитина приходила із достатнім зарядом енергії. А ще варто давати вашому школярику ланчбокс із собою. Вміст — корисні смаколики типу сендвіча, фруктів, хрумких овочів. Тож навіть якщо до обіду все ще далеко — дитина в будь-який момент «заморить черв’ячка» після 45-хвилинного уроку.

🔶«Опція свободи»

Відволікатися під час онлайн-навчання вдома і відволікатися у класі — геть різні речі. Мозок, психіка дитини за багато місяців пристосувались до того, що в онлайні можна відволіктися у будь-який момент: хочеш — вмить встав і налив склянку води чи пішов на кухню зробити бутерброд. У класі так не вийде. Період адаптації може бути складний через це раптове відчуття «несвободи»: треба сидіти за партою, а хочеться походити. Треба слухати вчителя, але засинаю на ходу. Саме тому вчителям варто створити прості, доступні й чіткі правила: «Якщо тобі потрібно вийти — тихенько встань, сходи в туалет чи до фонтанчика з питною водою». А ще подбати про додаткові руханки, про можливість дати дитині в руки рельєфний м’яч, щоб вона його пожмакала для релаксації чи зосередження. На перервах дозволяти дітям бігати коридорами, заохочувати рухливі ігри надворі.

🔶Дотримання кордонів

Ще одна місія батьків — допомогти дитині адаптуватись до цілоденної взаємодії з однолітками. Обговоріть, як важливо поважати один одного в школі та співпрацювати у разі виникнення конфліктів.

А ще учасники освітнього процесу мають дотримуватись кордонів, і їх он як багато:

• Фізичні кордони: спільні правила про використання шкільного простору — не заходити в клас без дозволу, не порушувати особистий простір інших людей.

• Емоційні та соціальні кордони: ввічливе, неагресивне спілкування без грубої мови, неприпустимість булінгу.

• Часові кордони: вчасно приходити школу вранці чи на урок після перерви.

• Матеріальні кордони: не брати чужі речі.

• Цифрові кордони: обмеження користування гаджетами під час уроків.

Підсумовуючи — батьки мають ознайомити дітей з їхніми правами, розумінням своїх потрііеб і кордонів і навчити синів і доньок безпечно про це заявляти.

 

Скарбничка прогресу: що взяти на замітку вчителям і батькам у процесі адаптації

Вчителям на замітку:

🌀 Підтримка має значення

Ми багато говоримо про те, як важливо підтримувати дітей, але не забуваймо про важливість підтримки педагогів. Планка очікувань від учителів величезна, і школі дуже треба постаратись створити умови такі умови для працівників, де вони зможуть отримати підтримку потрібного для них спрямування — у тому числі, психологічну. Якщо у вчителя є можливість прийняти таку підтримку — вагатись не варто. Якщо підтримки немає — практикуйте вправи й використовуйте методики саморегуляції від експертів, яким довіряєте.

🌀Неспішне надолуження освітніх втрат

Є така тенденція — пропускаючи уроки, «плюсуючи» один за одним нездані «хвости» — дітям менше хочеться ходити до школи. Тож учитель має розробити власну систему роботи з освітніми втратами і заохочувати учнів продовжувати навчання.

Батькам на замітку:

🌀 Місія «розвантаження»

Мамам і татам важливо спостерігати, чи не перевантажені діти у цьому новому офлайновому форматі. Якщо дитина не висипається, стає дратівливою і неуважною або починає часто хворіти — це явна ознака перевантаження.

Обдумайте, що прибрати з графіку дитини для розвантаження. Варто на деякий час поставити на паузу гуртки, репетитора. Відпочивати дитина має без гаджетів. А якщо і грає в ігри онлайн — користуйтесь гаджетами із більшою діагоналлю. Адже чим менша діагональ — тим більше навантаження на нервову систему. Якщо дитина хоче грати в гаджеті — його треба давати не до, а після фізичного навантаження: рухливі ігри на дворі, велосипедна прогулянка.

🌀 Передаємо «кнопку контролю» вчителям

Період адаптації до офлайнового навчання вимагає від батьків відчуття довіри до педагогів. Це неймовірно важлива річ, коли після багаторічного контролю мами й тата під час онлайн-навчання передають ось цю «кнопку контролю» учителям.

«Я довіряю цій системі» — це відчуття має бути, і воно важливе. Бо якщо накопичено забагато переживань, діти це ретранслюватимуть, беручи переживання на себе. Чудово, якщо дитина почує від вас: «Бачили твою вчительку! Вона нам дуже сподобалась — усміхнена, добра. І школа сподобалась. Якщо для тебе буде щось не так — скажи нам!» Це про довіру.

🌀 Хвалимо дитину в процесі адаптації

Спостерігаємо за прогресом вашої дитини під час адаптації до очного процесу навчання і обов’язково точково складаємо похвалу-комплімент про те, в чому досягнуто прогресу? Часто діти кажуть батькам: «Ти мене хвалиш, бо ти моя мама/тато». А тому шукайте, з чим було важко ще місяць тому, а зараз хоча б якесь покращення і «підсвічуйте» це. Самооцінка школяра зростатиме.

Також ставте відкриті запитання, які апелюватимуть до почуттів дитини, до того, що вона спостерігає навкруги і щодо себе. Візьміть до уваги, що одразу після школи дитина може бути надмірно втомлена, і це погана ідея — починати серію запитань одразу, як переступите поріг навчального закладу. Існує ймовірність, що на все почуєте відповідь: «Все нормально, все окей». Дайте трохи часу на відпочинок і перекус, — спілкування стане приємним для всіх.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *