Освітня суперзірка Барбара Оуклі 3 травня провела з українськими освітянами вебінар під назвою «Як навчати дітей під час війни». Професорка дала поради з ефективного навчання у воєнний час. Нижче тези з її виступу від Освіторії.
Що таке процес навчання
Із фізіологічної точки зору навчання — це створення нових зв’язків між нейронами у довготерміновій пам’яті. Практика зміцнює ці зв’язки і дозволяє у потрібний момент пригадати щось важливе. Нові нейрони народжуються у нас щодня. Але є ризик їхнього відмирання. Саме тому просто необхідно вивчати щось нове, щоб вони встигли закріпитися. Це дозволить їм вижити. У результаті ви будете почуватися краще, збагатите свій досвід і завдяки новим нейронам зможете навчатися ефективніше.
Як ефективно навчатися в умовах стресу: чекліст
1. Використовуйте метод пригадування
Наприклад, ваші учні вивчають іноземну мову. Ви показуєте картинку, на якій зображений кіт. І що частіше вони пригадують і витягають з пам’яті переклад слова «кіт», то міцнішими стають їхні нейронні зв’язки. І то швидше вони пригадають це слово наступного разу.
2. Відокремлюйте негативний (стресовий) досвід і не згадуйте його
Для ілюстрації цього методу в реальному житті спростуємо один міф. Після трагедії 11 вересня в Нью-Йорку тисячі терапевтів використовували стресовий дебрифінг для роботи з постраждалими. Метод полягав у переказуванні подій потерпілими одразу після інциденту. Це тільки погіршило ситуацію: пригадування посилювало негативні нейронні зв’язки. Саме тому варто диференціювати досвіди. Стресовий досвід не пригадуйте і не просіть цього робити дітей. А нове позитивне навчання, навпаки, згадуйте якомога частіше. Так ви та ваші учні зможете позитивно рухатися вперед.
3. Спонукайте учнів навчатися менше, але регулярніше
Попросіть дітей за 2–3 хвилини до того, як іти спати, повторити вивчений матеріал. Саме так створюються нові дендрити на нейронних зв’язках. Так само ефективним є і регулярне вивчення та повторення малої порції матеріалу протягом певного часу. Адже якщо вчити велику кількість інформації одразу — зв’язки будуть слабкими і поступово приберуться. Тому варто практикувати періодичне навчання. Адже тут, як і в спорті, необхідно нарощувати міцність поступово.
4. Використовуйте метод Pomodoro
Часто сфокусований режим вашого мозку може ускладнити вивчення наступної ідеї. Саме тому просто необхідно давати мозку перерви під час навчання і переводити його в розпорошений стан. Розкажіть про це вашим учням. Поясніть їм, що найкраще подолати прокрастинацію під час навчання допомагає метод Pomodoro. У чому він полягає?
Вимкніть усе, що відвертає увагу, працюйте протягом 25 хвилин, а потім 5 хвилин відпочивайте. Навчання відбувається і в той, і в той час. Будьте певні: навчання відбувається і під час відпочинку теж. Для учнів до 16 років активна фаза навчання має тривати стільки хвилин, скільки дитині років +1. Наприклад, для 12-річного підлітка це має бути 13 хвилин роботи і 5 хвилин відпочинку. Оптимальна кількість сесій — три з 5-хвилинними перервами і одна — з півгодинною перервою.
Також варто пам’ятати, що ефективно навчатися люди можуть протягом максимум 4 годин на добу.
5. Налаштовуйте учнів на те, що навчання — це їхня робота
Ставтеся до навчання як до роботи ваших учнів. А ваша робота — їм допомогти. Так вони наведуть структуру в безладі сьогодення та будуть готуватися до дорослого майбутнього. Взагалі дітям подобається той факт, що в них є структура. Навіть коли вони вас переконують в іншому.
6. Змішуйте лекції та активне навчання
Діти різні. І якщо комусь більше підходить формат лекцій через розвинену декларативну систему роботи мозку, то в когось краще працює процедурна система і йому краще навчатися через практику і самонавчання. Ідеальний варіант — поєднання обох підходів. У якому співвідношенні комбінувати ці підходи, науковці так і не визначилися. Тож тут вам доведеться підбирати пропорцію самотужки.
7. Підкреслюйте сильні сторони учнів
Барбара розділяє за темпом навчання людей на автогонщиків та пішоходів. І якщо автогонщики швидко вчаться та запам’ятовують, то вони не завжди роблять правильні висновки з отриманих знань. Пішоходи йдуть до засвоєння повільно й поступово. Це робить їх більш гнучкими у процесі, а їхні висновки — більш точними. Тому варто знати такі особливості учнів та мотивувати згідно з їхнім типом.