Центр професійного розвитку педагогічних працівників

Направляємо, а не оцінюємо: правила ефективного зворотного зв’язку від психологині та освітянок

man-platform.herokuapp.com

Відкрита й екологічна комунікація в навчальному процесі важлива. Цей інструмент допомагає краще розуміти одне одного та будувати здорові стосунки. Один із проявів такого спілкування — зворотний зв’язок, завдяки якому дитина може знайти свої зони росту та розвиватися. 

Сьогодні разом із психологинею Анною Ленчовською та педагогинями Ольгою Мірошниковою й Тетяною Здравчевою розбираємося, як давати ефективний і натхненний фідбек учням. 

Навіщо нам потрібен зворотний зв’язок?

Зворотний зв’язок, або фідбек, як описують його у своїй роботі «The Power of Feedback» Джон Гетті та Гелен Тімперлі, — це коригувальна інформація про наші дії, яку надаємо собі самі чи отримуємо від інших: батьків, вчителів, однолітків тощо. 

Цей інструмент допомагає розвиватися від самого дитинства. Коли досліджуємо світ, близькі скеровують нас і дають зрозуміти, що ми, наприклад, правильно одягнули шкарпетки або добре написали цифру. Так само ми дізнаємося, що краще не їсти те, що впало на брудну підлогу, або що встромляти пальці в розетку небезпечно. Усі слова та реакції близьких у відповідь на наші дії допомагають розвиватися, безпечно пізнавати світ і коригувати свою поведінку.

З часом ми йдемо до садочка та школи, у гуртки, спортивні секції та на додаткові заняття, де продовжуємо навчатися й отримувати зворотний зв’язок від учителів і наставників. Навчання — велика частина життя, тому дуже важливо, щоби зворотний зв’язок нас надихав і давав розуміння, як рухатися, аби ставати кращими.

Це підтверджують і наукові дослідження. Наприклад, учені з Університету штату Іллінойс у своїй роботі демонструють: негативний зворотний зв’язок зменшує нашу самоефективність, тобто оцінку власної ефективності, а позитивний — цю оцінку підвищує. Те саме стосується й робочого процесу: схвальні відгуки керівників мають значний позитивний вплив на самоефективність підлеглих.

Як давати фідбек правильно: поради психологині

Лонгрід про еко-звооротній зв'язок-6

Анна Ленчовська вважає, що коректний фідбек у дитинстві надважливий. Саме він допомагає в дорослому житті бути здоровими фізично та психічно, турбуватися про себе, враховувати контекст, у якому ми знаходимося, будувати стосунки з іншими людьми та брати відповідальність за себе та своє життя. Але давати фідбек треба за певними правилами!

Правило 1. Пам’ятайте: дитина — це людина, а не об’єкт навчального процесу

Щоденники, журнали, виховні плани, річні звіти — вчителі час від часу не лише оцінюють успішність дітей, а ще й аналізують власну роботу та досягнення. Й ось тут криються ризики.

Інколи педагоги сприймають дитину як об’єкт, у який треба вкласти знання, аби отримати певний результат. Це ніби робота комп’ютера: тицяєш на значок, і за деякий час програма завантажується. Однак із людьми все не так само просто й однозначно. Навчання — це складний процес, на який впливає багато чинників.

«Погані результати в навчанні можуть бути пов’язані з індивідуальними особливостями мозку дитини, атмосферою в родині, розлученням батьків, хворобою чи смертю близьких або улюбленців, зміною місця проживання (наприклад, у дітей-переселенців), а також з атмосферою у класі, стосунками з ровесниками та булінгом», — розповідає Анна.

Тобто в того, що учень чи учениця погано виконує домашнє завдання, може бути купа причин. Перш ніж надати зворотний зв’язок, у цих чинниках треба ретельно розібратися, аби бути об’єктивними та не травмувати дитину.

Правило 2. Ніколи не лякайте дитину страшним майбутнім

«Не складеш ЗНО — працюватимеш двірником!»
«Не готуватимешся до уроків — нічого не досягнеш!»

Пригадуєте такі фрази деяких учителів? Невиконане домашнє чи провалений іспит у цій картинці майбутнього мали нібито зіпсувати нам усе життя. Незрозумілою була й дискримінація робітничих професій, адже вони також потрібні та важливі. 

Анна Ленчовська розповідає: причина такої поведінки вчителів не є наслідком злості — вона радше базується на їхньому хвилюванні за майбутнє учнів. За радянських часів діти мали один на всіх і дуже зрозумілий план життя: спочатку всі ставали піонерами та комсомольцями, опісля складали іспити та вступали до університетів, а потім отримували робочі місця. Однак наразі реальність, на щастя, інша. Інколи навіть без вищої освіти можна чудово почуватися на ринку праці та реалізувати себе професійно. 

«Враховуйте, що перспектива, яка повністю зрозуміла для нас, може виявитися абсолютно марною для дитини. Та й будь-яка дитина — це завжди терра інкогніта. Учень чи учениця може мати у школі низькі оцінки, а потім закінчити університет із червоним дипломом і стати видатним винахідником чи відомою дослідницею. Або ж буває навпаки: дитина була вундеркіндом, але потім не змогла знайти себе в житті. Ми не можемо цього передбачити», — додає Анна.

Правило 3. Хваліть!
Навіть якщо ми зробили щось неправильно, все одно вклали в це час і зусилля. Саме тому важливо, щоб авторитетна людина відзначила наші старання. Анна Ленчовська розповідає, що в такому випадку дитині можна сказати:
«Дякую, що приділив/-ла свій час і виконав/-ла завдання. Я бачу, що ти правильно розв’язав/-ла математичну задачу, і за це рішення можу тобі поставити “відмінно”». 

Ну а після того, як наголосимо, що розв’язок дитини правильний, звертаємо увагу на помилки в оформленні. 

Правило 4. Ставте запитання

Лонгрід про еко-звооротній зв'язок-3

Для того, щоб дитина розвивалася та виправляла свої помилки, дуже важливо давати їй можливість самостійно проаналізувати власну роботу та знайти зони зростання. Наша експертка радить використовувати розвивальні запитання, наприклад: «Як гадаєш, чого тут бракує?».

Дитина краще запам’ятовує та закріплює знання, коли виправляє свої помилки самостійно, а не після директивної вказівки.

Психологиня розповідає, що надважливою є і форма надання такого фідбеку. «Навіть якщо в роботі дитини є явна помилка, не варто казати: “Ти припустився/-лася помилки — подивися, де саме”. Набагато ефективнішими будуть такі слова: “Подивись, будь ласка, де у твоїй роботі може бути помилка”.

Якщо ж дитина не може відповісти, тоді варто їй пояснити, чому рішення має бути іншим», — додає Анна.

Отже, можемо виокремити ідеальну формулу фідбеку:
визнаємо факт виконаної роботи + відзначаємо те, що було зроблено добре + даємо можливість дитині самостійно помітити помилки або підказуємо її зони зростання.

Правило 5. Не присоромлюйте 

Лонгрід про еко-звооротній зв'язок-2

Трапляється, що вчителі публічно критикують дітей. Це може травмувати та пригнічувати дитину настільки, що вона боятиметься в подальшому відповідати або ж зневіриться у власних силах.

Анна розповідає, що сором на публіці запускає гормони стресу й реакції «біжи» або «завмри». «У стані стресу дитина не здатна засвоювати новий матеріал або розуміти свої помилки, а її організм ще й вмикає режим виживання та дистанціювання від навколишніх, особливо дорослих. А якщо в дитини немає довіри до вчителів, то й мотивація чогось від них навчитися дуже слабенька або відсутня», — доповнює експертка.

Якщо ж у вашому класі є дуже вразлива дитина, яка боїться виступати публічно, хоча ви й налаштовані до неї дружньо, то не варто силоміць змушувати її переборювати цей страх. Наша психологиня радить у такому випадку знайти інший вихід, наприклад, дозволити дитині розповідати з місця чи записати відео з відповіддю.

Правило 6. Поважайте почуття дитини

Часто на відповідь учнів у класі впливають емоції: діти можуть розхвилюватися, розтривожитися, забути, що хотіли сказати, злякатися реакції вчителя/-ки або однокласників. Важливо розуміти, що емоції — це частина людської природи.

Психологиня розповідає: дитині потрібно доносити те, що виявляти почуття — нормально. Отже, можна сказати так: «Це нормально, що ти хвилюєшся, коли розповідаєш вірш. Я розумію тебе».

Так само й учитель/-ка має право на свої емоції та може говорити про них. Експертка розповідає, що діти у 7–9 класах інколи можуть навмисно випробувати дорослих на міцність, і педагог/-иня має право сказати в таких випадках: «Я починаю злитися, коли ви порушуєте мої кордони».

Зворотний зв’язок, що не травмує: досвід педагогині

Лонгрід про еко-звооротній зв'язок-8

Ольга Мірошникова розповідає: завдяки якісному зворотному зв’язку дитина готова вдосконалюватись і ставити перед собою щоразу вищі цілі. «Діти отримують досвід позитивного спілкування та співпраці — навчаються не критикувати, а підтримувати. Це допоможе в майбутньому зменшити напругу й агресію в суспільстві загалом», — додає вона. 

Ольга поділилася з нами лайфхаками, які допоможуть давати екологічний і якісний зворотний зв’язок.

Висловлюйте своє судження після того, як дитина зробить коротке самооцінювання.

Починайте судження з похвали (що вдалося?). Відзначайте зусилля дитини, навіть якщо вони невеликі або ж не стосуються предмета: «Твоя робота надзвичайно охайна, ти правильно виконав/-ла всі приклади. А задачу я пропоную обговорити».

Уникайте загальних висловлювань-штампів. До них належать такі фрази: «ти можеш краще», «я в тебе вірю», «іншим разом вийде», «досить добре», «не сумуй, у тебе все вийде» тощо. Вони не несуть для дитини інформації про результат і шляхи поліпшення роботи.

У жодному разі не оцінюйте саму дитину. Не варто казати «молодець», «розумничка», «золота дитина», «ледар» тощо. Вчитель/-ка у своїх судженнях має щоразу робити акцент на роботі та спробах досягти результату, а не на особистості учня.

Підкажіть, що треба зробити, щоб успіх зростав. Можете використовувати такі фрази:

  • варто додати;
  • у таких завданнях корисно;
  • якщо спочатку зробити (схему, малюнок, рівняння), то розв’язати (задачу, рівняння, вираз) буде легше;
  • щоби розповісти цю історію, було б добре вжити синоніми;
  • наступного разу, коли матимеш сумнів, скористайся словником;
  • такі рівняння досить складні — спробуй їх спрощувати.

Тримайте контакт із дитиною. Коли ви спілкуєтесь, використовуйте приязні рухи (торкнутись плеча, присісти до рівня очей, потиснути руку, дати п’ять, посміхнутися тощо). У письмовій комунікації можна додати сердечко або смайлик. Але завжди пам’ятайте: перед тим, як торкнутися дитини, обов’язково запитайте, чи вона не проти. 

Лонгрід про еко-звооротній зв'язок-5

Цікавтеся думкою учнів. Тут допоможуть такі запитання: «згоден/-на?», «яка твоя думка?», «спробуєш?». Спонукайте дитину до діалогу — це піде на користь як оцінюванню, так і розвитку мовленнєвих умінь.

Ставте себе на місце дитини. Уявіть, що ваші уроки щодня відвідує керівництво й каже вам:
«Ну й що це за урок?»
«Як можна бути таким ледачим?»
«От Марія Іванівна — молодець, а ти що?»
«Ми викреслимо оплату за цей урок із твоєї зарплатні, а ти проведеш його по-новому!»
«Треба бути уважнішим/-ою — ти припускаєшся багатьох методичних помилок!»

Такі слова точно не мотивуватимуть до підвищення кваліфікації — ви будете засмучуватися та обурюватися. Так і з дітьми.

 Вчіться одне в одного. Наші учні часто більш компетентні в сучасному світі. Започаткуйте невеличку традицію: хай іноді діти вчитимуть та оцінюватимуть вас. Ви відразу побачите, що робите не так.

Навчаємо геніїв і дозволяємо творити

Важливість щирості у стосунках із дитиною підтверджує Тетяна Здравчева. Вона розповідає, що нахвалювати дітей і перебільшувати реальні результати не варіант.

Лонгрід про еко-звооротній зв'язок-7

«Діти дуже емпатійні та добре відчувають, коли інші лукавлять. Нещирість наставника/-ці підриває довіру до нього чи неї та знижує мотивацію вихованців до навчання. Маємо навчити дітей адекватно сприймати конструктивну критику. Всі ми можемо помилятися, і від цього нікуди не дінемося. Щоб усвідомити та переосмислити свої помилки, якраз і потрібен фідбек від батьків і вчителів», — додає експертка.

Для того, щоб зрозуміти дитину, потрібно бути уважними до її поглядів, вести з нею діалог. Тетяна радить давати можливість дитині проявляти себе хоча б у тих дисциплінах, де не потрібен точний результат. Тоді ви виховаєте людину, що не боятиметься творити й експериментувати — це надважливо в сучасному світі, де цінують ідеї та креативність.

«Якщо учень чи учениця намалював/-ла картинку в чорних тонах, то це ще не означає, що його або її терміново треба вести до психологів, бо все погано. Можливо, у дитини просто своє естетичне бачення. У Пікассо, наприклад, також був період, коли в його творчості переважали блакитні кольори. Інші вважали це нісенітницею, але як наслідок маємо геніального художника», — додає експертка.

Отже, пам’ятаймо: грамотний фідбек допоможе дітям розкрити свій творчий потенціал. Можливо, саме ваші учні зможуть стати видатними дослідниками, винахідниками, науковцями, підприємцями, художниками, письменниками або акторами.

Підсумуємо!

Лонгрід про еко-звооротній зв'язок-1

Екологічний фідбек підбадьорює, надихає та формує здорову самооцінку. Він допомагає дитині відчути свої сильні сторони, зрозуміти зони зростання, повірити в себе та вибудувати подальшу стратегію вдосконалення. А ще зворотний зв’язок дозволяє зрозуміти, що помилки — це зовсім не страшно, адже вони є нормальною частиною розвитку. Сподіваємося, наші поради допоможуть вам взаємодіяти з учнями ще ефективніше. Бажаємо успіхів і віримо, що у вас все вийде!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *